Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому:

     Сьогодні – день пам’яті, день скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Не із сторінок стародавніх літописів, і не з легенд та переказів увірвалась у наше життя це лячне і моторошне слово - Чорнобиль…Місто-красень Чорнобиль…  Його ім’я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки.  Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім місто. Стародавній Чорнобиль дав свою назву потужній атомній електростанція, будівництво якої було розпочато в 1970 році. В 1986 працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п’ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі. Це мала бути гордість Радянського Союзу, а стала його трагедією.

В нашому закладі до річниці Чорнобильської трагедії було проведено лінійку «Чорнобильський слід на землі, в долях, у душах...», Сторожук Н.В. було оформлено бібліотечну виставку «Чорнобиль: мовою цифр», єдиний урок пам’яті «На Чорнобиль журавлі летіли», де вчителем Козачок Т.К. було продемонстровано фільми «Чорнобильська трагедія», «Чорнобиль- від мирного атому до катастрофи», «Чорнобиль – життя у зоні екологічного лиха». Також присутні схилили голову і хвилиною  мовчання вшанували  пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.

Учні із захватом переглядали кожен ролик і «проходили» через ці події самі. Кожен по-своєму переймався тими подіями,які відбувалися 30 років тому.

Хай стане мир міцніший устократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження небат,

Його уроків людство не забуде.

Ми всі живемо в зоні постійної тривоги,

Пришиті до питання: хто виживе? Хто ні?

І мовчазні прогнози хапають нас за ноги,

сховавши соломинку солодкої брехні.

Коронне слово «зона» завчили навіть діти.

За обрієм недальнім такий густий туман.

Нам залишила доля прикладувать надію

До наших наболілих радіоактивних ран.

Хтось хоче заховатись за папірець закону

Свою вину забувши, б'є у словесну мідь.

Та, ніби грізний присуд, стоїть тривожна зона,

Немов пересторога — на всі віки стоїть.

Фото http://vk.com/photo-75716381_411868335